Автор: джерело: www.answers.com
У 1789 році шотландський учений і інженер Джеймс Уатт вперше застосував термін «кінська сила», щоб показати, роботу скількох коней здатні замінити винайдені ним парові машини.
"Одного дня Джеймс Ватт зайшов до кухні, де варилася капуста, і побачив, як підстрибує кришка над каструлею. "Дайте подумати, дайте подумати", — пробурмотів він, потираючи чоло. І за мить винайшов парову машину". Це уривок із сатиричної книжки про визначні винаходи й відкриття угорського письменника Джорджа Мікиша "Як бути чужоземцем". Насправді все було зовсім інакше.
Парова машина існувала ще до Ватта. Її 1712 року сконструював Томас Ньюкомен. Та вона була такою недосконалою, що годилася лише для відкачування води із шахт і рудників. До того ж часто виходила з ладу, споживала багато вугілля й дуже гриміла. Джон Андерсон, професор фізики університету шотландського міста Ґлазґо, попросив місцевого механіка 28-річного Джеймса Ватта відремонтувати і вдосконалити діючий макет "вогняної машини" Ньюкомена.
— Був чудовий суботній день, і я пішов на прогулянку, — згадував Ватт. — Усі мої думки крутилися навколо цієї проблеми. Підійшов до хати пастуха, і цієї миті в голові майнула ідея...
Під кінець прогулянки Ватт уже мав "повне уявлення, що треба було робити". Його машина після перших удосконалень була вдвічі ефективніша за Ньюкоменову. Та винахідник довго не міг знайти компаньйонів, що зацікавилися би її випуском. А тим часом винахідник, аби прогодувати сім'ю, мусив братися до різної роботи. Проводив геодезичні дослідження, працював на будівництві каналів, споруджував порти і пристані. "Ніщо не може бути більшою ганьбою для людини, як братися не за свою справу, — занотовує він. — Я до краю апатичний, мої робітники не виконують своїх обов'язків, клерки і прикажчики обдурюють мене, я маю нещастя бачити й розуміти це".
Віддушиною лишалося винахідництво. ''Усі мої думки, — пише у той час, — линуть до парової машини: я не можу думати ні про що інше''. Він тривалий час її вдосконалює й нарешті 1782 року одержує патент на паровий двигун. У ньому вперше застосував механізм для перетворення прямолінійного руху на обертальний. А за два роки Ваттові видають патент на універсальний паровий двигун.
У цей час винахідник отримує пропозицію від Російської академії наук працювати в Росії. Тамтешній уряд запропонував англійському інженерові "занятие, сообразное с его вкусом и познаниями" зі щорічною платнею 1000 фунтів стерлінгів — теперішні майже $100 тис. У Британії переполошилися. Поет Еразм Дарвін — дід натураліста Чарлза Дарвіна — написав винахідникові: "Боже, як я перелякався, коли почув, що російський ведмідь зачепив вас своєю величезною лапою і тягне до Росії! Благаю не їхати, якщо лише це можливо".
Бірмінґемський промисловець Метью Болтон, щоб утримати винахідника на батьківщині, створив компанію "Болтон і Ватт". Вона нарешті почала промисловий випуск парової машини. Її купують власники шахт, рудників, мануфактур, заводів. І вже невдовзі "Парова машина Ватта" спричинила промислову революцію в Англії. З її допомогою могли не тільки відкачувати воду, а й приводити в рух верстати, кораблі, екіпажі.
1736, 19 січня — Джеймс Ватт народився в Шотландії, в містечку Грінок поблизу Ґлазґо в родині купця. Читати його навчила мати, а письма й арифметики — батько. Через слабке здоров'я Джеймс рідко ходив до школи, багато вчився сам. У школі його вважали тупим. Підлітком захоплювався астрономією, хімічними дослідами. Знайомі й родичі називали його майстром на всі руки. "Він рідко вставав рано, — згадує у своїх спогадах його тітка, — але за кілька годин занять устигав зробити більше, ніж зазвичай люди роблять за кілька днів"
1755 — батько відправив сина до Лондона, аби Джеймс вивчився слюсарної справи. До столиці діставався 12 днів верхи на коні. За рік опанував програму, розраховану на сім років. Здобув диплом майстра з математичних і астрономічних інструментів. Повернувшись додому, почав працювати механіком в університеті Ґлазґо, відкрив майстерню з ремонту техніки
1774 — побудував першу парову машину
1785 — одну з машин Ватта встановили в Лондоні на пивоварному заводі Семюела Вітбреда для розмелювання солоду. Пристрій, що виконував роботу 24 коней, зберігся до нашого часу
1819, 25 серпня — Ватт помер у Гендсворді поблизу Бірмінґема. Похований в парафіяльній церкві. Із шести його дітей пережив батька лише старший син. Решта повмирали від сухот, двоє ще в дитячому віці
1882 — Британська асоціація інженерів назвала ватом одиницю потужності. Ватт запровадив поняття "кінська сила". Цим позначив кількість вантажу, яку підіймає за хвилину водяний насос, що його приводить у рух кінь
Немає коментарів:
Дописати коментар